|
| |||||
|
Фролова-Романюк Е.Ю. Чинники ризику безсимптомного перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби при цукровому діабеті 2 типу // Сучасна гастроентерологія. – 2012. – № 5 (67). – С. 58-60.
Чинники ризику безсимптомного перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби при цукровому діабеті 2 типу
Е.Ю. Фролова-Романюк
Харківський національний медичний університет
Ключові слова: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, цукровий діабет 2 типу, безсимптомний перебіг, чинники ризику.
Важливе місце в структурі загальної захворюваності посідають захворювання органів травления, які становлять економічну, соціальну та медичну проблему. Результати багатьох епідеміологічних досліджень, проведених останніми роками, свідчать про зміни у структурі захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. За частотою поширення перше місце поста гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) [1]. Реальна поширеність ГЕРХ є значно більшою, оскільки близько чверті хворих на ГЕРХ не звертаються до лікарів, а займаються самолікуванням, у частини хворих захворювання перебігає безсимптомно [3, 4]. Відомо, що перебіг цукрового діабету (ЦД) часто ускладнюється розвитком уражень внутрішніх органів. Порушення травної системи виявляють приблизно у половини хворих на цукровий діабет 1 та 2 типу (С.С. Covie, 1998). У 30-60 % пацієнтів, які мають розлади травної системи, діагностують захворювання шлунка – діабетичний гастростаз (I. Soykan, 1998; D.S. Smith, 2003). Існують дані щодо здатності цього захворювання знижувати рівень життя, впливати на смертність пацієнтів (J. Keith-Ferris, 2004; R. Siddique, 2002). Воно також завдає великих матеріальних та соціальних збитків (Н. Parkman, 2004). Згідно з останніми дослідженнями, найпоширенішим та рано виникаючим ускладненням ЦД є діабетична нейропатія як соматичного, так і автономного генезу, яка виникає у 90-100 % хворих на ЦД і у частини хворих виявляється где до встановлення діагнозу ЦД. Розрізняють такі клі-нічні форми автономної діабетичної нейропатії: кардіоваскулярна, гастроентерологічна, урогенітальна, ураження дихальної системи, порушення функції потових залоз, терморегуляції [7]. Вияви автономної діабетичної нейропатії суттєво знижують якість життя хворих, свідчать про високу ймовірність розвитку ускладнень та необхідність ретельного контролю перебігу захворювання. Відомо, що шлунково-кишковий тракт при ЦД уражується по всій довжині, але клінічні вияви мають мозаїчний характер. До типових порушень верхніх відділів зараховують смакову гіперсалівацію, дискінезію стравоходу, значні порушення евакуаторної функції шлунка (гастро-парез), патологічний гастроезофагеальний рефлюкс, кандидозний езофагіт. Головною причиною ураження нервових волокон при ЦД є гіперглікемія. Глікірування білків ендотелію та шванівських клітин супроводжується порушенням аксонального транспорту та зменшенням резистентності самого ендотелію. Відносна ішемія та гіперглікемія спричиняють надлишкову активацію альдозоредуктази, яка розщеплює глюкозу по поліоловому шляху з накопичуванням фруктози та сорбітолу, провокують дефіцит міоінозитолу та активацію протеїнкінази С. Окиснювальний стрес відіграє провідну роль в ушкодженні периферичних нервів [6]. У літературі є мало даних щодо патогенезу та особливостей клініки зазначеної поєднаної патологи. Так, S. Abid i співавт. відзначили, що при опитуванні 250 пацієнтів, які страждали на ЦД, більшість скаржилися на печію, диспепсію, діарею. Дослідження, проведене К. Kishida i співавт. у 2012 р., показало, що у групі пацієнтів з метаболічним синдромом і низьким рівнем сироваткового адипонектину поширеність симптомів ГЕРХ > 8 балів і вище за шкалою FSSG виявлено у хворих на ЦД 2 типу. Xiangbing Wang і співавт. (2008) виявили, що у пацієнтів з ЦД 2 типу загальна поширеність симптомів ГЕРХ становить 40,7 % і є вищою, ніж у загальній популяції (14 % – за даними літератури) [12]. Корейські дослідники встановили, що симптоми ГЕРХ частіше спостерігають у пацієнтів з наявною діабетичною нейропатією, ніж у тих, у кого відсутні клінічні вияви діабетичної нейропатії (58,7 порівняно з 32,7 %), зокрема печія (основний симптом ГЕРХ) – відповідно у 42 і 24 %. Оскільки в дослідженні оцінювали лише поширеність печії, реальні дані щодо поширення ГЕРБ у хворих з ЦД 2 типу можуть бути вищими. Sehe Dong Lee та співавт. (2011) при ерозивній формі езофагіту з типовими симптомами ГЕРХ не виявили відмінностей між групами пацієнтів з та без діабетичної нейропатії (10,5 та 5,3 % відповідно; р = 0,336), за кількістю випадків типових симптомів ГЕРХ без ерозивного езофагіту групи також не відрізнялися (13,2 порівняно з 17,5 %, р = 0,575). Безсимптомний перебіг ерозивного езофагіту частіше траплявся в групі у пацієнтів з ЦД 2 типу та периферичною нейропатією (21,1 та 5,3 % у групі без периферичної нейропатії; р = 0,018). Мета роботи – визначити вплив різних чинників на виникнення ГЕРХ у хворих при поєднанні цього захворювання з ЦД і чинники бессимптомного перебігу ГЕРХ. Матеріали та методи Обстежено 109 хворих на ЦД 2 типу віком від 30 до 72 років (середній вік - (57,4 ± 7,6) року), з них 68 жінок, 41 чоловік. Алгоритм обстеження передбачав проведения анкетування за допомогою опитувальника Reflux Questionnaire (ReQuest), збір анамнезу щодо тривалості, тяжкості перебігу діабету, ускладнення захворювання, а також вимірювання індексу маси тіла, дослідження вмісту глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), проведения добової рН-метрії за допомогою «Гастроскан-24», ендоскопічне дослідження стравоходу і шлунка з отриманням біоптатів не менше ніж з трьох ділянок слизової оболонки, обстеження на наявність Helicobacter pylori гістологічним та уреазним методом. Для ендоскопічної оцінки ступеня ураження стравоходу використовували Лос-Анджелеську класифікацію (1997). Виділяли ендоскопічно негатив ну ГЕРХ і чотири ступені езофагіту. Як контрольну групу обстежено 97 осіб, які не страждали на ЦД, відповідної статі і віку Всі пацієнти давали письмову згоду на проведения обстеження згідно із запропонованим алгоритмом. Структура інформаційної згоди відповідала офіційно прийнятій. Статистичний аналіз проводили з використан-ням програм Excel 2007, Statistica 6.0 та критерію Стьюдента. Для визначення значущих чинників ризику розраховували відносний ризик події (ВР), тобто відношення частоти досліджуваного випадку серед осіб, які зазнавали і які не зазнавали певного впливу (відношення шансів), 95 % довірчий інтервал (ДІ). Результата та обговорення Клінічна картина ГЕРХ у хворих на ЦД відрізнялася від такої у разі наявності лише ГЕРХ. У більшої кількості пацієнтів з ЦД ГЕРХ мала безсимптомний перебіг (у 32,7 %). У них рідше траплялися печія, регургітація кислим, біль за фудниною, дисфагія, але частіше – нудота, слинотеча, що могло бути не пов'язане з ГЕРХ. При аналізі клініки ГЕРХ у хворих на ЦД 2 типу оцінено чинники ризику безсимптомного перебігу цієї стравохідної патології: чоловіча стать (ВР – 1,68, 95 % ДІ – 1,23-2,21, р = 0,041); вік хворих понад 60 років (ВР – 1,53 95 % ДІ – 1,11-2,32, р = 0,015); тривалість ЦД понад 10 років (ВР – 1,91, 95 % ДІ – 1,51-2,54, р = 0,015); середньої тяжкості і тяжкий перебіг ЦД (ВР – 1,80, 95 % ДІ – 1,37-2,44, р = 0,031); наявність ускладнень діабету (ВР – 2,09, 95 % ДІ – 1,75-2,79, р = 0,009). При проведенні хворим на ЦД у поєднанні з ГЕРХ добової рН-метрії, крім вивчення внутрішньостравохідних змін, оцінювали внутріш-ньошлункову кислотність. У них у більшості випадків виявлено нормоцидний стан кислотності (рН – 1,82 ± 0,11) на відміну від контрольної групи, де мала місце помірна гіперацидність (рН – 1,22 ± 0,09; р< 0,05). Висновки Наявність зазначених чинників ризику може призвести до безсимптомного перебігу ГЕРХ у пацієнтів з ЦД. Результати наглого дослідження дають змогу визначати серед пацієнтів з ЦД групу ризику щодо виникнення ГЕРХ, навіть за відсутності будьяких клінічних його виявів. Список літератури
УДК 616.329-002-036.2:616.379-008.64 Э.Ю. Фролова-Романюк Факторы риска бессимптомного течения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни при сахарном диабете 2 типаПредставлены данные собственных исследований по изучению клинических и морфофункциональных особенностей течения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни при сочетании ее с сахарным диабетом 2 типа. Определены факторы риска бессимптомного течения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни при сочетании с сахарным диабетом 2 типа: мужской пол, возраст старше 60 лет, длительность сахарного диабета более 10 лет, диабет средней тяжести и тяжелый и наличие осложнений сахарного диабета. E.Yu. Frolova-Romaniuk The risk factors of asymptomatic course of gastroesophageal reflux disease at type 2 diabetes mellitusThe article presents data of own investigations of the clinical, morphological and functional characteristics of gastroesophageal reflux disease in the case of its combination with type 2 diabetes mellitus. The risk factors of asymptomatic gastroesophageal reflux disease course at type 2 diabetes mellitus have been established, including male gender, age over 60 years, duration of diabetes more than 10 years, moderate to severe diabetes, and the presence of the diabetes complications.
Контактна інформація: Стаття надійшла до редакції 23 жовтня 2012 р. Назад в раздел Популярно о болезнях ЖКТ читайте в разделе "Пациентам"
| |||||
|
Информация на сайте www.GastroScan.ru предназначена для образовательных и научных целей. Условия использования.
| |||||