Павлов О.О. Дiагностична значимiсть визначення iнтрамукозного рН-середовища у пацiєнтiв з гострою кишковою непрохiднiстю // Український Журнал Хірургії. – № 3. – 2009. С. 110-112

Дiагностична значимiсть визначення iнтрамукозного рН-середовища у пацiєнтiв з гострою кишковою непрохiднiстю

О.О. Павлов

ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України», м. Харків

Реферат. Проблема гострої кишкової непрохідності залишається однією з актуальних в ургентній хірургії. Порушення бар’єрної, моторної, нутрітивної функцій травного тракту, синдроми транслокації та післяішемічної реперфузії відіграють значну роль у розвитку патогенезу гострої кишкової непрохідності. Визначення діагностичної значимості зміни інтрамукозного рН середовища Визначенню підлягало: амплітуда перистальтичної активності шлунково – кишкового тракту, транскапілярна проникність тканин за киснем та інтрамукозний рН. Визначено, що гостра кишкова непрохідність супроводжується природною тенденцією до уповільнення перистальтичної активності кишечнику з одночасним зростанням рівня транскапілярної проникності судин. Визначення інтра-мукозного рН представляє собою прогностичну значимість для попередження розвитку гіпоксич-них ускладнень шлунково – кишкового тракту у пацієнтів з ГКН.

Ключові слова: гостра кишкова непрохідність, інтрамукозний рН, транскапілярна проникність судин.

Проблема гострої кишкової непрохідності (ГКН) залишається однією з актуальних в ургентній хірургії [2]. Це обумовлено тим, що ішемія – реперфузія призводить до поліорганної недостатності. В її основі лежать різки порушення гемодинаміки [6]. В той час як кишечник є органом з надлишковою перфузією по відношенню до його потреб [5]. Відомо, що зниження кишкового кровоплину до 50 % від початкового рівня не впливає на споживання ним кисню [3]. Реперфузія, що супроводжує ГКН характеризується зростанням проникності слизової, що може бути обумовлено її відмиранням або зростанням едотоксемії. Відповідні зміни локального кровоплину, що супроводжуються перекрученням кисневого метаболізму призводять до локальних змін сли-зової шлунково – кишкового тракту (ШКТ) [7].

З’ясована роль порушення цілісності ШКТ в генерації сепсису та поліорганної недостатності [1]. Порушення бар’єрної, моторної, нутрітивної функцій травного тракту, синдроми транслокації та післяішемічної реперфузії відіграють значну роль у розвитку патогенезу ГКН [4]. В той же час, актуальною залишається проблема визначення клінічної значимості функціональних порушень ШКТ та їх взаємозв’язок з показниками кисневого метаболізму [8].

Визначення діагностичної значимості зміни інтрамукозного рН середовища у пацієнтів з ГКН і становило мету дослідження.

Матеріали та методи

У дослідженні приймали участь хворі з ГКН (n – 66), серед них було 37 (56,0 %) чоловіків та 29 (44,0 %) жінок. Середній вік склав M±m=48,2±1,8 років. Пацієнти були рандомізовані за статтю, віком, тяжкістю та причиною ГКН. Дослідження проводили безпосередньо при госпіталізації, в першу, третю, сьому, чотирнадцяту та двадцять восьму добу.

Визначення інтрамукозного рН середовища проведено за допомогою добової рН-метрії на апарату "Гастроскан-5" рНі – 7,32 – 7,35. Дослідження транскапілярної проникності судин р(А-а)О2 10-15 мм.рт.ст. проведено за допомогою аналізатора MEDICA EasyBlooddGlas. Визначення амплітуди Хmax(t) (507,7 – 552,5 мкВ) електричного імпульсу перистальтичної хвилі за допомогою мікропроцесорного електрогастроентерографу. Статистична обробка даних була проведена на основі t – критерію Стюденту та непараметричний U – критерій Манна – Уітні. Розраховували коефіцієнт кореляції (r) між відповідними змінними.

Результати та обговорення

Отримані дані свідчать про негативну тенденцію вже на початку дослідження до підвищення (p<0,05) рівня транскапілярної проникності судин р(А-а)О2 на 2,07±0,4мм.рт.ст. при одночасному зниженні (p<0,05) на 4,5±0,4 мкВ перистальтичної активності кишечнику відносно до нормального значення. Зазначений процес супроводжується тенденцією до зниження (p<0,05) на 0,07±0,01 величини рНі (див. таб.). При цьому інтенсивність кореляційної взає-мозалежності констатовано для величини рНі та р(А-а)О2 становить r=-0,894, а для величини Xmax та рНі лише r=0,367.

Таблиця. Динаміка показників дослідження

Не важко побачити, що протягом наступних трьох діб залишається визначена на початковому етапі дослідження негативна тенденція до зростання (p<0,05) рівня транскапілярної про-никності судин водночас із зниженням (p<0,05) перистальтичної активності кишечнику та рівня інтрамукозного рН середовища. Зазначена негативна динаміка супроводжується посиленням кореляційного зв’язку між показниками рНі та р(А-а)О2 r=-0,948 та між показниками рНі та Xmax – r=0,739 на третю добу дослідження. При цьому величина Xmax знижується (p<0,05) на 194,0±13,2 мкВ, рНі на 0,18±0,02, а величина р(А-а)О2 напроти – зростає (p<0,05) на 5,87±0,9 мм.рт.ст. відносно до нормального значення і приймають рівень критичних значень.

Сьома доба дослідження характеризується позитивною динамікою всіх показників дослідження, яка полягає у зниженні (p<0,05) величини р(А-а)О2 на 5,07±1,2 мм.рт.ст. при одночасному зростанні (p<0,05) на 196,4±11,4 мм.рт.ст. величини Xmax та на 0,2±0,09 величини рНі відносно до третьої доби дослідження. Кореляційний зв’язок між показниками дослідження приймає рівень початкового етапу. Так, кореляція між показниками р(А-а)О2 та рНі становить r=-0,829, а між показниками Xmax та рНі – r=0,259. Примітно, що показники р(А-а)О2 та рНі на сьому добу дослідження повертаються в межи норми, в той час як показник Xmax лише на чотирнадцяту добу. В цей період визначено тенденцію до зростання (p<0,05) величини Xmax на 19,0±2,2 мкВ відносно до сьомої доби і посилення кореляц-ійного зв’язку між показником рНі та Xmax – r=0,824. Наявне, що стабільний високий рівень кореляційного зв’язку між показниками р(А-а)О2 та рНі протягом всього терміну дослідження має негативний характер.

Тобто, ГКН супроводжується природною тенденцією до уповільнення перистальтичної активності кишечнику з супутнім зростанням рівня транскапілярної проникності судин. Зміна локального (інтрамукозного) рН-середовища представляє собою інтегральний показник змін кисневого метаболізму на рівні кровоплин – тканини і не пов’язані з функціональною активністю шлунково – кишкового тракту. Визначення інтрамукозного рН представляє собою прогностичну значимість для попередження розвитку гіпоксичних ускладнень ШКТ у пацієнтів з ГКН.

Висновки

1. Гостра кишкова непрохідність супроводжується тенденцією до уповільнення перистальтичної активності кишечнику при одночасному зростанні транскапілярної проникності;

2. Порушення функціональної активності шлунково – кишкового тракту опосередкованим чином впливають на зсув інтрамукозного рН – середовища в кислий бік;

3. Динаміка інтрамукозного рН визначається рівнем транскапілярної проникності судин за киснем

ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ЗНАЧИМОСТЬ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ИНТРАМУКОЗНОГО РН У ПАЦИЕНТОВ С ОСТРОЙ КИШЕЧНОЙ НЕПРОХОДИМОСТЬЮ

А.А. Павлов

Реферат. Проблема острой кишечной непроходимости остается одной из актуальных в ургентной хирургии. Нарушения барьерной, моторной, нутритивной функций желудочно – кишечного тракта, синдромы транслокации и после ишемической реперфузии играют значительную роль в развитии патогенеза острой кишечной непроходимости. Определение диагностической значимости изменений интрамукозной рН – среды у пациентов с острой кишечной непроходимостью и стало целью исследования. Определению подлежало: амплитуда перистальтической активности желудочно – кишечного тракта, транскапиллярная проницаемость сосудов по кислороду и интрамукозный рН. Определено, что острая кишечная непроходимость сопровождается естественной тенденцией к замедлению перистальтической активности кишечника с одновременным повышением транскапиллярной проницаемости сосудов. Определение интрамукозного рН представляет собою прогностическую значимость для предупреждения развития гипоксических осложнений желудочно – кишечного тракта у пациентов с острой кишечной непроходимостью.

Ключевые слова: острая кишечная непроходимость, интрамукозный рН, транскапиллярная проницаемость сосудов.

THE DIAGNOSTIC IMPORTANCE OF DEFINITION INTRAMUCOSIS РН AT THE PATIENTS WITH ACUTE INTESTINE BY IMPASSABILITY

А.А. Pavlov

Abstract. The problem acute intestine of impassability remains to one of urgent in urgent of surgery. The infringements barrier, motor, nutritive of functions gastrointestinal tract, syndrome translocation and after ischemia reperfusion play a significant role in development pathogenesis acute intestine of impas-sability. The definition of the diagnostic importance of changes intramucosis рН – environment at the patients with acute intestine by impassability also became the purpose of research. To definition was subject: amplitude peristalsis of activity gastrointestinal tract of a path, transcapillary permeability of vessels on oxygen and intramucosis рН. Is determined, that acute intestine the impassability is accompanied by the natural tendency to delay peristalsis of activity intestine with simultaneous increase transcapillary of permeability of vessels. The definition intramucosis рН represents by itself transcapillary the importance for the prevention of development hypoxic of complications gastrointestinal tract of a path at the patients with acute intestine by impassability.

Key words: acute intestine impassability, intramucosis рН, transcapillary permeability of vessels.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гельфанд, Б.Р. Абдоминальный сепсис/ Гельфанд, Б.Р., Филимонов, М.И., Бурневич, С.З.// Рус. мед. журн.-2008.-№ 6.-С.697-706

2. Дементьева И.И. Клинические аспекты состояния и регуляции кислотно-основного гомеостаза/ Дементьева И.И. – М.: Юнимед-пресс, 2002.- 80 с.

3. Усенко Л.В. Спланхнитический постишемический синдром, его роль в генезе синдрома полиорганной недостаточности/ Усенко Л.В., Мальцева Л.А., Мосенцев Н.Ф., Панин А.Н., Ненадыщук В.А. // Укр.мед.часо-пис.-1999.-т.6 №14.-С.111-114

4. Bone R.C. Definitions for sepsis and organ failure and guidelines for the use of innovative therapies in sepsis./ Bone R.C., Balk R.A., Cerra F.B.// Chest.-2002.-V.101.-Р.1644-165.

5. Fish J. A prospective randomized study of glutamine-enriched parenteral compared with enteral feeding in postoperative patients/ Fish J. Sporay G., Beyer K.//Clin. Nutr.- 2007.-V.65.-Р.977–983.

6. Fry D.E. Peritonitis: Management of the patient with SIRS and MODS/ Fry D.E.//Lancet.- 2002.-Р.264-273

7. Houdijk A.P. Randomized trial of glutamine-enriched enteral nutrition on infectious morbidity in patients with multiple trauma./ Houdijk A.P., Rijnsburger E.R., Jansen J.// Lancet.-2008.V.352.-P.772–776.

8. Sarsunova M. Chromatografia na tenrych vrsstvach vo farmacii a v klinicreg biochemii/ Sarsunova M., Schwarz V., Michaelec C. Р.:Osveta. —1980. —621 p.